Волонтери разом із науковцями відкривають таємниці Меджибізької фортеці та відновлюють сиву давнину
Експедиція працює в підземеллях, для визначення міцності зруйнованого палацу Сенявських. Разом з тим і проводить верхолазні роботи – відновлюють “зубчики” на мурах, повідомляє Хмельницький.depo.ua.
“Життя фортеці – це люди, які тут зустрічають сонце і наповнюють її гомоном і рухом”,- каже директор музею-заповідника Олег Погорілець. І додає: “Дякуючи волонтерам, тисячолітня історія древньої фортеці та історико-культурного заповідника стає доступнішою. Добровольці роблять те, що взагалі не робить держава”.
На території фортеції та поблизу неї археологи знаходять артефакти давниною 5 тисяч років і навіть більше.
Відсутність державних коштів спонукає волонтерів дружніше й активніше працювати бодай над збереженням і мінімальним відновленням того, що є.
“Ми з 90-го року працюємо в Меджибожі. Намагаємося щоразу більше допомогти”,– розповідає про свої ініціативи керівник Подільського культурно-просвітницького центру ім.М.К.Реріха і волонтер Станіслав Крук, – “Культура вкрай необхідна всім нам, тому що заповняє людину зсередини. Оберігання ж духовної спадщини – ще оберігання самого народу”.
Добровольці у цьому сезоні тут працюють перший тиждень, зорганізувалися цього разу через соціальні мережі. Не чекають ні від кого нарядів, а намагаються працювати весь світловий день. Кожен докладається до справ. А щоб виконувати роботи на 20-метрових, а подекуди й вище, мурах, навіть проходили спеціальні начанння та отримали дозволи.
“Ми тут, щоб відновити те унікальне, що є в нас. Ідентичність громадянина з державою відбувається через національні традиції, культурні надбання. Сьогодні волонтери зроблять Україну європейською державою,” – переконаний ініціатор Подільського молодіжного об’єднання “У майбутнє через культуру” Денис Монастирський, – “Має бути ініціатива від особистості. Ми тут, щоб допомогти фортеці і показати приклад іншим. Свого часу починали з прибирання і косіння трави. Зараз маємо допуск до верхолазних робіт”.
Хоч добровольчий склад змінюється, на постійній основі тут працює фаховий, так би мовити, кістяк. П’ятеро волонтерів вже друге десятиліття допомогають зберігати різноманітні пам’ятки архітектурі по всій Україні. Жартома чоловіки себе називають “бригада 1 до 4”. Пояснень назви є кілька. Щоразу вони знаходять їй колоритне трактування. Зокрема, саме така пропорція цементу до піску ними застосовується під час кладки цеглин на мурах Меджибіжської фортеції.
“Наша бригада існує 14 років. В кількох країнах ми працювали на різних об’єктах. Маємо серйозний досвід”, – ділиться враженнями успішний стоматолог в звичному житті і волонтер Ігор Ерметов. І висловлює своє бачення сенсу такої волонтерської роботи: “Показник сталого народу – наскільки кожен готовий взяти на себе відповідальність за те, що навколо твориться. Бажання справжнє, щире – народжується з прагення. Я інакше не можу, бо якщо я бачу, що моя країна і оце все руйнується, то як дальше жити? А як ті зуби лікувати?”
Єдиний з-поміж них фаховий верхолаз і промисловий альпініст-висотник Інокентій Тюрін щиро переконаний, що за пару років люди не зможуть вже нічого побачити, якщо не рятувати фортецю. Він і професійно оцінює в грошовому еквіваленті роботу волонтерів. “Відновлення оцих “зубчиків” на мурах насправді теж дороговартнісні роботи. Лише один такий елемент за всіма тарифікаціями реставрації коштує щонайменше 1,5 тисячі гривень. Їх тут кілька сотень. Нехитра математика – і маємо приблизно мільйон.”
Тішаться волонтери й з того, що знаходяться меценати, котрі допомогають коштами на закупівлю необхідних матеріалів. А самі живуть і харчуються тут прямісінько на території фортеції.
Задоволений волонтерською активністю директор Державного історико – культурного заповідника “Меджибіж” Олег Погорілець, – сам фанат улюбленої роботи.
“Кожна робота має своє продовження: консерваційні роботи переходять у реставраційні. Після реставрації має бути пристосування – має бути підлога, вікна. Потім музеєфікація – що там має виставлятися, і т.п.” – каже історик. І про співпрацю з волонтерами додає: “Така робота збагачує кожного з нас. Хлопці відчули руками і душею, що вони тут потрібні. Це наше спільне життя: маємо що згадати, маємо що сьогодні зробити, маємо плани на подальше життя”.
Волонтерська експедиція планує працювати все літо, якщо будуть бажаючі долучитися. І готові подовжити реставраційні роботи допоки буде тепла погода.
