Спільний творчий проект художниці Тетяни Цимбарецької та фотографа Оксани Шевчук презентовано хмельничанам 16 грудня 2015 р. у Рів’єра Холлі, що знаходиться у ТРЦ “Оазис”. Незвичайну, чарівну атмосферу створило напередодні циклу зимових свят поєднання етнічних традицій в малярстві і фотографії.
Тетяна Цимбарецька представила на новій виставці велику серію своїх робіт, які виконано у техніці народної ікони на склі. “Вікна, що змінюють” – недаремно таку назву отримала ця виставка, адже довершено ці ікони не звичайними рамами. Вони написані на склі старих вікон, які збереглися від сільських хат і давніх міських будинків. Раніше ці вікна відкривали погляду те, що відбувалося у дворах і на вулицях – тепер, як урочисті храмові вітражі, вони відкривають за собою картини вищого божественного стіту і святі лики, якими він населений. До того ж цей божественний світ постає у вікнах не трансцендентно непізнаваним, а таким яскравим і веселково різнобарвним, яким він є у дитячій та народній уяві.
Рік тому одна з перших виставок Тетяни Цимбарецької демонструвалася у Меджибізькій фортеці. Вінницький краєзнавець і колекціонер кандидат історичних наук Віктор Косаківський розповідав, що, коли вперше побачив ікони на склі у виставковій залі – здивувався, що у ДІКЗ “Межибіж” є колекція давніх народних ікон з Західної України. І був щиро вражений, коли дізнався, що цю традицію відроджує та продовжує сучасна хмельницька художниця.
“Цей незвичайний жанр духовного живопису наводить на згадку філософську пісню Андрія Макаревича про три вікна, які дивляться у різні краї світу”, – каже, відкриваючи виставку, митрополит Хмельницький і Кам’янец-Подільський УПЦ КП Антоній. “Це – традиція українського барокко, яка з’явилася ще до самої епохи барокко, і продовжує жити сьогодні”, – зазначає митрофорний протоїєрей УПЦ Олександр Дацюк. “Це – той світлий образ України, який оселився в душі Тетяни, хоч народилася вона й не тут”, – каже заступник Хмельницького міського голови Галина Мельник.
Але це – лише одна частина експозиції… Адже у кожній хаті, окрім іконостасу з святими образами, був ще один своєрідний “вівтар” з дорогими обличчями – великі і маленькі рамки з рідкісними на той час, і тому ревно збереженими фотографіями дідусів та бабусь, батьків, дядьків та тіток… Усієї великої рідні… Ці давні фотографії, деякі початку ХХ століття, довершують атмосферу виставкового залу-“родинної хати”, а також слугують емоційним містком, який веде відвідувачів виставки до їншої її змістовної частини: робіт фотографа Оксани Шевчук. Більш сучасні, але також наповнені українською етнікою – вони утворюють у виставковій залі поєднання світів минулого і сьогоднішнього. І засвідчують, що і в нашому сьогоднішньому світі присутнє те щире, родинне тепло, яке передається від покоління до покоління.
Разом з художніми та фотографічними образами справжнє народне свято під час відкриття виставки створив молодіжний фольклорний гурт “Ладовиці” під керівництвом Ірини Телюх – незвичайний колектив, який досліджує, зберігає та поширює співану культурну спадщину Поділля. Справжні народні духовні пісні та колядки, які виникли з народного розуміння християнських традицій, напрочуд гармонійно поєдналися з експозицією.
Виставка триватиме до 10 січня 2016 р. Вхід вільний.
