Трагедії українського народу у страшні роки Голодомору 1932-33 років були присвячені Дні Державного історико-культурного заповідника “Межибіж”, які пройшли у Хмельницькій обласній дитячій бібліотеці для дітей ім. Тараса Шевченка і у Хмельницькій обласній юнацькій бібліотеці.
Працівники ДІКЗ “Меджибіж” вже традиційно привозять до бібліотек обласного центру свої пересувні експозиції та мультимедійні програми, які допомагають юним хмельничанам зробити перше знайомство з історико-культурними надбаннями заповідника, зацікавлють і заохочують їх разом з батьками відвідати стародавню фортецю. Цього разу, під час всенародного спомину найбільшої української трагедії ХХ століття, науковці Меджибожа презентували їм унікальну музейну експозицію – Музей пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років на Хмельниччині, який є першим музеєм в Україні, цілковито присвяченим цій непростій темі.
Згадувати важко, але пам’ятати треба… Розповіді провідного наукового співробітника Вероніки Візнюк про Голодомор, про його причини і наслідки, що даються взнаки Україні по сьогоднішній день, однаково уважно слухали всі – від третьокласників до студентів вищого професійного училища. Чи не зарано це дітям? Не зарано. Вони з розумінням сприймають усе. І серед найменших є ті, що піднімають руку та розповідають: “А моя бабуся розповідала, що у неї була бабуся, яка померла під час голоду…” І старші запитують: “А чи був десь голод більший, аніж у нашому краї? А чи можна було кудись виїхати, врятуватися – чи були закриті кордони?” і “Куди дивились інші країни – чи вони не бачили того, що творилося тут?” І у пам’ять невинно полеглих весь клас встає, і діти неголосно, але дружно читають “Отче наш…”, і хрестяться – хто за східним, хто за західним обрядом, однак у єдності.
За одним класом до бібліотеки приходить інший – старші, менші, знову старші… Розповіді наукових співробітників щоразу адаптуються до віку дитячої аудиторії, але залишаються єдиними у головному: дітей закликають любити життя і шанувати свій народ, який вижив, але заплатив надто високу ціну за право бути собою.
Впродовж двох днів зустрічі з Державним історико-культурним заповідником “Межибіж” відвідали 300 учнів та студентів з 6 навчальних закладів міста Хмельницького.
