Історія міст Хмельницької області – на сторінках нових видань, “малі” міста беруть лідерство у вивченні та популяризації історії краю. Презентація наукового проекту “Джерела з історії Славутчини” відбулося у краєзнавчому відділі Хмельницької обласної наукової бібліотеки ім. М. Островського.
“І історична наука, і краєзнавство мають гостру потребу у опорі на документальні джерела. Науковці можуть оперувати виключно документальними джерелами, краєзнавці більш вільні у своїй роботі – але й вони зобов’язані спиратись на документи. Лише радянська так звана “історіографія” могла собі дозволити обходитись без посилань на документальні підтвердження”, – сказав Владислав Берковський, директор центрального державного архіву зарубіжної україніки, славутчанин за народженням. У рамках започаткованого паном Владиславом проекту “Джерела з історії Славутчини”, мета якого – підвести якісне фактологічне підгрунтя під вивчення місцевої історії, вийшла вже помітна низка видань: “Славута. Заснування та походження”, “Колективізація та Голодомор на Славутчині 1928-1933”, “Життя в окупації. Славута і Славутчина 1941-43 рр.” та інші. Найсвіжішим виданням є збірник статей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції “Славутчина та правобережна Україна в історії України”. Владислав Берковський – науковець, якого можна назвати суворим за його позицію: неухильно слідувати за документом, а не за вільними потрактуваннями або літературними домислами. Однак, саме завдяки цьому його роботи, а також його виступи захоплюють правдивістю і фактами, які змушують відкинути звичні погляди на історичні події, які сформовано літературою та пропагандою.
Робота з вивчення та популяризації історії Славути ведеться у постійній співпраці з щирим шанувальником історичного надбання міським головою Василем Сидором. Презентуючи у Хмельницькому низку видань Славутської міської ради, якій може позаздрити багато обласних центрів, Василь Богданович поділився своїм баченням, як від знання власного минулого залежить сьогодення міської громади і навів приклади з власної роботи, коли завдяки праці із збереження пам’яток мешканці міста об’єднуються, свідомо беруть участь у суспільному житті. Власне, й робота над створенням видань проекту “Джерела з історії Славутчини” свідчить, як міське минуле згуртовує багатьох активних і творчих людей.
“Те, що не робиться в центрі – робиться на місцях. З’являються нові наукові і краєзнавчі центри. А історія нашої держави й складається з історії таких маленьких містечок, в яких вона, власне, й творилася. І як це відбувалося – проявляється саме у літописах таких містечок як Славута, Меджибіж і багато-багато інших”, – підкреслив директор ДІКЗ “Межибіж” Олег Погорілець. Він наголосив, що зараз, на відміну від попередніх часів, незалежно від обкому партії чи від органів виконавчої влади міський голова може вибудовувати свою політику та зробити одним з пріоритетів дослідження історії свого населеного пункту. Адже, якщо не знати, на чому базувався його розвиток, то неможливо й зрозуміти, що відбувається зараз.
Проект “Джерела з історії Славутчини” побачив світ завдяки вдалому поєднанню зацікавленості місцевої влади у вивченні своєї історії та академічній діяльності земляків-славутчан. Меджибіж також продовжує роботу з дослідження і популяризації історії краю. Кожен першокласник отримує кольорову ілюстровану книжку про те, як виник Меджибіж, чому його так називають, чим він жив впродовж дев’яти століть, які визначні люди вийшли з містечка і які пам’ятки воно має. Подібний підручник з історії рідного краю, на думку Олега Погорільця, має бути в кожному районі, і не тільки на популярному рівні. В історико-культурного заповіднику “Межибіж” зараз триває формування першого тому “Джерел з історії Меджибожа”, який охоплюватиме період з XII по XIX століття. Також разом з Державним архівом Хмельницької області, з особистою методичною допомогою його директора Володимира Байдича, розпочато роботу над збіркою документів “Меджибіж та Меджибізький район в роки Другої Світової війни”. Директор ДІКЗ “Межибіж” каже: “У цьому проявляється своєрідне суперництво – але суперництво позитивне. Від нього виграє лише якість, виграють фахівці і шанувальники історії”.
Ігор Западенко
