Пам’ятки та туризм нероздільні. Туристи подорожують, щоб доторкнутися до пам’яток історії та культури, а професіонали та аматори опікуються пам’ятками, щоб вони залишалися доступними для багатьох поколінь. Тому в Державному історико-культурному заповіднику “Межибіж” теми Дня пам’яток історії та культури та відкриття туристичного сезону 2015 року об’єднали за одним круглим столом, який було проведено у Меджибізькій фортеці 23 квітня.
Відкриваючи засідання круглого столу, директор ДІКЗ “Межибіж” Олег Погорілець відзначив відродження серед українців цікавості до внутрішнього туризму та бажання відвідувати визначні місця своєї Батьківщини. Попередніми роками наші співвітчизники більше прагнули подорожувати за кордоном, залишаючи поза увагою красу і багатство власного історико-культурного спадку. “Тепер, коли анексія Криму та економічні труднощі вплинули на перерозподіл туристичних потоків, вони подорожують у складі груп або родинами, через турагенції або самостійно, та відкривають для себе цю Terra Incognita, “землю невідому”, яка називається Україною. Вони звертаються до професіоналів тористичної сфери або ж розробляють маршрути самостійно, за допомогою інтернету, шукаючи, що цікавого можна відвідати за вихідні, де зупинитися, де відпочити. Відтак, зараз важливий турист Меджибізької фортеці – це або сім’я, або друзі, які подорожують власним чи громадським транспортом, або навіть попутками, та відкривають для себе Україну”, – розповів Олег Погорілець.
Розробити самодіяльний маршрут вихідного дня непросто. А для розробки повноцінного туристичного маршруту, тим більше такого, який можна запропонувати іноземним гостям, потрібно ще більше роботи фахівців різних напрямків, які співпрацюють між собою. Одним з таких європейських туристичних маршрутів, який зараз розробляється асоціацією територіальних громад України, Литви, Білорусі та інших країн, і у якому бере участь ДІКЗ “Межибіж”, є “Шлях Гедиміновичів”. Інший маршрут, який має пролягти через Меджибіж, присвячений життю та діяльності Тадеуша Костюшка, сина білоруської землі, національного героя Польщі та Сполучених Штатів Америки, почесного громадянина Франції та кількох інших країн. З цими видатними людьми пов’язані розбудова Меджибізької фортеці та події, які відбувалися тут. Відповідно й чимало гостей знайде серед цього історичного спадку щось близьке для себе.
Заступник начальника управління культури, національностей та релігій Хмельницької ОДА Валентина Граділь наголосила, що позитивний імідж і туристичний бренд Меджибожа формуються не випадково, а систематично, завляки розробленій тут стратегії розвитку історико-культурного заповідника. Але, на її переконання, річ не тільки у наявності стратегії, а й головним чиному у колектіві однодумців, закоханих у свою справу, гостинних і доброзичливих до відвідувачів. Крім того, як сказала Валентина Граділь, цю справу є кому продовжувати і поширювати: “Приємно, що сьогодні також в круглому столі беруть участь студенти, які навчаються організації туризму, і своє навчання вже зараз підкріплюють практичними напрацюваннями”.
Студенти Хмельницького інституту ім. Блаженнійшого Митрополита Володимира Міжрегіональної Академії управління персоналом не лише були слухачами, а й виступили на круглому столі з доповідями про археологічний туризм та маловідомі унікальні пам’ятки містечок Хмельницької області.
Наставник студентства завідуючий кафедрою теорії та практики туризму Володимир Коцюк висловив переконання, що Україна у світі асоціюється у першу чергу з надбаннями культури і спортивними досягненнями: “Нас знають або як націю спортивну, або завдяки нашим пам’яткам. Підтримуючи культуру, ми розбудуємо всю Україну”. На його думку, можливості щодо зайняття туризмом і отримання коштів є величезні, але, на жаль, внутрішній туризм поки що знаходиться у початковому стані і потребує як ініціативи тих, хто займається туристичним бізнесом, так і допомоги від держави у збереженні тих пам’яток, завдяки яким власне й цікава наша країна. Згадуючи падіння однієї з стін палацу Сенявських-Чарторийських, Володимир Коцюк сказав: “Так, розсипалася стіна. Але вона доходила до того стану не один день, не одне десятиліття. За цей час її стало легше відбудувати наново, аніж зберегти, у багато разів зросла й необхідна сума коштів. Ні раніше, ні тим більше зараз працівники заповідника самостійно відновити цю споруду не зможуть. Як історику, мені прикро, коли те, що будували люди, ось так зникає”.
Повертаючись до теми охорони пам’яток і зокрема до ситуації навколо аварії стіни палацу Сенявських-Чарторийських, Валентина Граділь нагадала, з якими коливаннями та сумнівами депутати обласної ради в грудні минулого року приймали Програму розвитку краєзнавства в Хмельницькій області до 2020 року. Сесія відбувалася тими ж днями, коли сталася аварія пам’ятки. Несподіванкою це стало хіба що для не пов’язаних з сферою культури людей, адже щороку про необхідність у коштах повідомлялося, наслідки прогнозувалися. Немає лиха без добра: цьогоріч заповіднику “Межибіж” вперше з 2008 року частково виділено кошти на протиаварійні роботи. Однак для того, щоб палац XVI століття також долучити до відвідуваних туристичних об’єктів, “ціна питання” є у десятки разів вищою, тому окрім першочергових дій місцевої влади, вкрай необхідною є фінансова участь влади державної. Про стан і перспективи пам’яткоохоронної роботи у Меджибожі і в цілому на Хмельниччині, про нові об’єкти, які можуть увійти до реєстру пам’яток та до туристичних маршрутів, розповів завідуючий відділом охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області Сергій Шпаковський.
У роботі круглого столу взяла участь завідуюча відділом культури, національностей та релігій Летичівської райдержадміністрації Альона Хавхун, а також настоятель замкової церкви св. Миколая о. Петро Леськів і хранитель Санктуарію Летичівської Богородиці о. Адам Пшивускі.
