Українська історія багата на уроки, які нам треба постійно пам’ятати. Уроком справжнього, а не декларованого патріотизму, уроком мужності і відваги є бій на залізничній станції Крути, що знаходиться у Чернігівській області.
Саме тут 29 січня 1918 року відбувся бій сотні Юнацької школи імені Богдана Хмельницького, сотні студентського куреня Січових Стрільців, учнівської молоді Києва з більшовицьким загоном армії Муравйова, що сунула на Київ. Опір під Крутами на кілька днів затримав здобуття Червоною Армією столиці. Але не меншим було моральне значення бою, що став символом жертовності й відданості української молоді справі захисту рідної землі.
Сили були нерівні… 300 проти чотирьох тисяч… Один з очевидців пізніше згадував про цей бій так: „П’ять годин безперестанку молоді вояки стримували червоні лави, будучи під градом куль і гранат… Московські багнети безжально кололи груди юнаків, їхні голови розбивали прикладами рушниць, добивали поранених. Бій скінчився. Жодного полоненого ворог не взяв.”
Серед тих, хто брав участь у бою під Крутами, був подолянин Микола Бублик. Народився він у Меджибожі в 1900 році в родині подільських інтелігентів – мати була вчителькою, а батько – лікарем. Поїхав вчитися у військовий ліцей в Києві і звідти разом з товаришами пішов захищати Україну. Загинув під Крутами, маючи 18 років від роду.
Після очищення Києва від більшовицьких банд почалися розшуки останків полеглих під Крутами. Кілька десятків понівечених трупів було знайдено й перевезено до Києва.
Згадує хмельничанка Олександра Юхимівна Гаврищук-Коваль, приятелька Анни Іванівни Бублик, матері Миколи: „Багато років Анна мовчала, бо дуже боялася – час же який страшний був. Але все ж розповіла, що викликали її до Києва на опізнання тіла. Два дні родичі розпізнавали своїх близьких у вагонах, що стояли на залізниці. Тіла було так понівечено й спотворено, що важко було й впізнати. Але вона знайшла тіло сина… Не віддали його додому, а повезли в Київ, де й похоронили.”
Очевидно, серед похованих в Аскольдовій могилі є й наш земляк – Микола Бублик, подолянин, що віддав своє життя за Україну, не вагаючись! То ж схилімо свої голови перед світлою пам’яттю молодих лицарів, які того далекого січневого ранку поклали свої голови за визволення Вітчизни. Збережемо про них вдячну пам’ять на віки вічні.
Зоя Діденко
голова Хмельницького міського Товариства
„Просвіта” ім.Тараса Шевченка
Р. S . Мати Миколи Бублика Анна Іванівна була родом з Деражні. Похована в місті Хмельницькому на старому цвинтарі.
P . S . Особлива вдячність Гаврищук-Коваль О.Ю., Коваль А.А., Зеленко Н.Ф. за те, що допомогли відкрити ще одну героїчну сторінку подільської історії.
