Обговорення концепції створення майбутнього гербу нового самоврядного утворення, – Меджибізької об’єднаної територіальної громади, – відбулося 3 червня 2016 р. у конференц-залі Державного історико-культурного заповідника “Межибіж”. Його розпочали делегати ХХХІ зльоту геральдистів України, які приїхали з Хмельницького, щоб познайомитися з одним з найдавніших міст України. А Державний історико-культурний заповідник скористався перебуванням представницького зібрання, щоб започаткувати новий геральдичний процес. Меджибіж торік завдяки утворенню об’єднаної територіальної громади повернув собі статус адміністративного центру, якого був позбавлений у 1959 році через “укрупнення” районів. Меджибізька об’єднана територіально громада була в числі перших, які включилися у процес реформування місцевого самоврядування на сонові добровільного об’єднання громад. Утворення нової самоврядної адміністративно-територіальної одиниці неминуче почтавить на порядок денний створення її гербу, і до цієї справи належить підійти професійно, продумано, з урахуванням стародавніх законів та сучасних традицій геральдики.
У засіданні під головуванням автора сучасного гербу містечка Меджибожа Валентина Ільїнського взяли участь та висловили свої рекомендації і думки понад 40 геральдистів України. В обговоренні брали участь геральдисти з Молдови, Білорусії та Росії – давні члени Волино-Подільської геральдичної колегії. Цінні практичні рекомендації щодо створення гербу Меджибізької об’єднаної територіальної громади надав Костянтин Богатов – член Національної комісії з геральдики при президенті Республіки Молдова. Він каже: “В Молдові геральдична справа вийшла на державний рівень, а діяльність Національної комісії включає в себе і геральдику, і вексилологію (прапорознавство), і уніформістику (проектування зразків одностроїв) і сфрагістику (науку про печатки). Затвердження гербів місцевих громад відбувається указами президента, і офіційні журнали з публікаціями цих указів є предметом гордості для місцевих самоврядних органів”. За словами геральдиста, перед органами місцевого самоврядування Молдови поставлено мету відмовитися від пострадянської традиції зображувати на бланках та печатках державний герб, який є атрибутом державної влади. Натомість вони повинні мати власні герби самоврядних територіальних одиниць і користуватися ними, як то заведено в європейській самоврядній традиції. “У кого ж власних місцевих гербів досі немає – до їх створення просто писатимуть на печатках назву місцевої примарії (аналог української сільської ради). І чи не буде таким примаріям трохи соромно, що їх сусіди вже мають власний герб, а вони ще ні”, – каже Костянтин Богатов. І наголошує: “через те до процесу герботворчості беруться всі, і ті, хто володіє правилами геральдики, і ті, хто про них не здогадується. Ми, члени Національної комісії, розглядаючи проекти гербів, допускаємо до затвердження дуже багато, навіть з певними відхиленнями від класичної геральдики, але опуститися нижче базового геральдичного рівня ми не даємо. І органи місцевого самоврядування Молдови вже зрозуміли, що створювати герби треба правильно”.
Геральдист Микола Міронов зазначив: “У нас в Білорусі місцева герботворчість має тенденцію йти шляхом до минулого, тобто створювати місцеві герби через пошук історичного коріння, давніх гербів відповідних земель. Чимало таких гербів вже затверджено на рівні місцевих рад, але далі вони лежать, процес не йде”.
Валерій Напіткін, геральдист з Хмельницького, розповів про стан герботворчості у Славутському районі Хмельницької області: “Коли я свого часу звертався з пропозицією почати створення гербів для населених пунктів району – почув відповідь: нам це не потрібно. Однак з наближенням адміністративної реформи думки помінялися, і впродовж 2013-2015 років майже всі села Славутського району вже затвердили власні герби”.
Герб смт. Меджибіж. Затверджений у 1996 р. Автор – В. Ільїнський
На відміну від Славутчини, у Меджибізькій територіальній громаді, до якої входить 12 поселень, тільки Меджибіж має свій герб, який затверджено у 1996 році. На спільну думку гербовників, яку висловлено під час дискусії в заповіднику “Межибіж”, процеси створення гербів об’єднаної територіальної громади та поселень, що входять до неї, повинні йти незалежно один від одного. Адже об’єднана громада є не просто сумою своїх складових частин, а чимось більшим. Знайти ті лаконічні, але промовисті символи, які б відображали суть стародавньої та сучасної Меджибіжчини та графічно зафіксувати їх у гербі – цю непросту справу належить тепер робити далі.
Учасники ХХХІ зльоту геральдистів України взяли участь в екскурсіях Меджибізькою фортецею та її музеями. Як виняток з правила, за яким у підземелля Меджибізького замку відвідувачі спускаються раз на рік, група гербовників отримала змогу побувати у цій найпотаємнішій частині фортеці. Щире захоплення побаченим та вражаючі розповіді про історію старовинного містечка та його фортеці стали окрасою культурної програми зльоту.
