В Державному історико-культурному заповіднику “Межибіж” відбулася інформаційно-просвітницька година-лекція до Міжнародного Дня інвалідів.
Міжнародний день інвалідів є щорічною подією. Історія його виникнення починалася у 80-х роках минулого сторіччя, коли Організація Об’єднаних Націй оголосила 1983-1992 роки десятиліттям інвалідів. У цей період проводилися роботи з метою розробки заходів, направлених на поліпшення становища інвалідів і забезпечення їм рівних можливостей для подальшого життя в суспільстві. Створена програма дій була підписана 3 грудня 1992 року. Цей день Генеральна Асамблея проголосила Міжнародним днем інвалідів.
Проведення 3 грудня “Міжнародного дня інвалідів” спрямовано на посилення уваги суспільства до проблем інвалідів, захисту їх прав, благополуччя, переваг, які воно отримує від інвалідів в політичному, соціальному, економічному та культурному житті. Мета цього заходу – привернення уваги до проблем тих, хто став інвалідом від народження, в дитинстві чи під час дорослого життя.
Зростання кількості дітей – інвалідів, інвалідів з дитинства й необхідність надання їм медичної, соціальної, психолого-педагогічної підтримки, призвело до більшої відповідальності держави та відповідних служб за їх долю. Для відновлення хворої дитини як особистості, реабілітологам необхідна тісна взаємодія фахівців різного профілю.
У 1991 році був прийнятий, а в наступні роки, доповнений і вдосконалений Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Закон передбачає права для інвалідів, без яких вони не можуть вирішити свої потреби:
право на медичну допомогу (безкоштовну або на пільгових умовах);
на медичну реабілітацію і санаторно-курортне лікування;
право на забезпечення безперешкодного доступу до інформації;
право на освіту, працевлаштування, на матеріальне забезпечення, на соціально-побутове обслуговування, транспортне обслуговування;
право на забезпечення автомобілем, крісла-колясками, протезно-ортопедичними виробами.
Чисельність інвалідів, на жаль, зростає. Причиною цьому є природні катаклізми, забруднення навколишнього середовища, дорожньо-транспортні пригоди, вроджені патології та хронічні захворювання. Але 2014-2015 роки перевершили усі попередні за сумними наслідками зростання числа громадян з інвалідністю: через збройні сутички під час Революції Гідності, а далі – через російську агресію та бойові дії на Сході України. Кількість наших співгромадян, як військових, так і мирних жителів, які постраждали від обстрілів, насильства, нелюдських умов життя на окупованих територіях, інших наслідків війни, продовжує збільшуватися щодня. Відсутність здоров’я через хворобу, травму, нещасний випадок або з інших причин, вимагає проведення відновного лікування або реабілітації. Але державна система медицини, не надто ефективна і в мирний час, виявилася не готовою якісно допомогти усім, хто цього невідкладно потребує. Тому до порятунку інвалідів, в особливості учасників бойових дій, долучилися волонтери, небайдужі громадяни. Волонтерський рух самоорганізованих громадян став порятунком для багатьох постраждалих.
