Урок Миру для учнів Меджибізької загальноосвітньої школи в День пам’яті і примирення 8 травня провели у Державному історико-культурному заповіднику “Межибіж”. Головне, що науковці прагнули передати дітям – це усвідомлення, якою важкою ціною дістався мир Україні в 1945 році, і чому українці так прануть відстояти мир для свого народу у 2015-му, 70 років по тому.
Відкриваючи особливий урок, директор ДІКЗ “Межибіж” Олег Погорілець наголосив: “Цього року День пам’яті і примирення в Україні відзначається вперше. Наш народ віднині долучається до традиції, яка існує та відзначається у світі, в Європі вже не один рік. Прикро, що відбувається це за драматичних обставин, коли знов на нашій землі йде війна, гинуть люди, а містах і селах встановлюють пам’ятники та меморіальні дошки у пам’ять тих, хто вже в наш час віддає життя заради миру – щойно напередодні таку дошку було відкрито у сусідніх з Меджибожем Требухівцях. Але головний урок минулої Другої Світової війни – у тому, що будь-яка війна закінчується миром, а ті, хто її розв’язав, отримують невідворотну кару. Цьому вчить історія”.
Про трагічну правду воєнних років, про трагічну долю народу України під час світової битви з нацизмом розповів школярам науковий співробітник заповідника Ігор Западенко. Не у 1941, а у 1939 році українці опинилися між двох вогнів, по обидві сторони жорстокого протистояння, а сама Україна перетворилась на поле бою між Заходом і Сходом. В числі армій гітлерівської коаліції на нашу землю вступили війська Німеччини, Угорщини, Румунії, Словаччини. У важких обях їм протистояла Радянська армія, в якій пліч о пліч воювали представники більшості народів Радянського Союзу. За вільну від всіх диктаторів українську державу воювала на обидва фронти Українська Повстанська Армія. І не десь далеко, а тут, на Поділлі і у Меджибожі, як і скрізь, в тилу окупантів за визволення боролись і радянські партизани, і підпільники ОУН. Драматизм Другої Світової війни для України проявився у тім, що вона забрала велику жертву з української нації, ця війна об’єднала Україну, і вона ж водночас розірвала її народ.
Німецькі та словацькі військові у с. Голосків, у 7 кілометрах від Меджибожа
Це потрібно пам’ятати, – наголошувалося школярам у День пам’яті і примирення, але пам’ятати заради того, щоб зберігати єдність і мир. Адже саме настанню миру раділи всі люди цими днями 70 років тому. Глибше усвідомити ту страшну ціну, якою він здобувався тоді й здобувається зараз, дітям допомогли виставки експонатів воєнного часу, влаштовані працівниками заповаідника.
Тримаючи в руках осколки мін часів Другої Світової, що здаються дитячими іграшками порівняно з надзвичайно гострими та зазубреними осколками сепаратистських ракетних снарядів, привезених із зони АТО, і учні, і вчителі переймалися часточкою того, що доводиться витримувати оборонцям недоторканності України. А водночас – глибоким бажанням якомога скоріше закінчити війну щасливим днем – таким самим, який був 70 років тому.
Окрім предметів з фондів ДІКЗ “Меджибіж”, діти вперше побачили також світлини рідного Меджибожа, яким той був у роки Другої Світової війни.
