Іван Огієнко – видатний український письменник, педагог і політик. Перший ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету (нині — Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка). Він належить до плеяди української еліти про яку замовчувала радянська система, чиї здобутки були не потрібні з ідеологічних причин. Однак, свого часу своїми працями він зробив значний вклад в українську педагогіку. Його творчий доробок залишається актуальним дотепер. У його творчості надавалося велике значення особі вчителя як провідника національних ідей, культури і світосприйняття. Ідеї видатного вченого складають те підґрунтя, на якому формуються сучасні теорії національної освіти і виховання, концепції підготовки нової генерації педагогів, формування їх професійної компетентності.
Іван Огієнко народився 2 (15) січня 1882 р. у містечку Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії в селянській родині. У 1896 р. закінчив місцеву початкову школу, вступив до Київської військово-фельдшерської школи. З 1900 р. деякий час працював у військовому шпиталі в Києві, допомагав лікарю психічного відділення. За цей час самостійно опановує латину й грецьку, знайомиться з академіком Перетцом.
Добре розуміючи, які прогалини були на той час у викладанні й поширені української мови, Іван Огієнко ще в студентські роки розробляє серію підручників, посібників і таблиць. Книги молодого перспективного науковця розходяться великими накладами, а 1918 року в Києві виходить друком його “Українська культура”. Того ж року, за правління Скоропадського, Огієнка призначають на посаду ректора новоствореного Кам’янець-Подільського державного українського університету.
Встиг цей учений побувати й на посаді міністра освіти (за Директорії у 1919 році), і міністра ісповідань (віровизнань), і Головноуповноваженим уряду УНР в Кам’янці-Подільському після евакуації уряду до Тарнова. Перебуваючи на посаді міністра віросповідань, Огієнко визнав пріоритет української мови в церкві, заснував курси української для священнослужителів, розпочав повний переклад Біблії на сучасну мову. Життя покидало сім’ю вченого по різних куточках світу. У листопаді 1921 року Огієнко з дружиною та трьома маленькими дітьми мусив назавжди полишити Україну. В Кам’янці він кинув власну величезну бібліотеку з архівом та десятками недописаних і неоприлюднених рукописів. Іван Іванович намагатиметься врятувати її, проситиме про переїзд до Києва, писатиме тогочасному секретарю Академії наук радянської України А.Кримському, але відповідь так і не надійде.
Так, після перебування в Тарнові, потім у Винниках та Львові, він вирішить перебратися до Варшави. Тут у нього народжується ідея видати 30-томну “Бібліотеку українознавства”, яку він послідовно втілюватиме все своє життя. У квітні 1937 року, після смерті дружини Домініки Данилівни, Огієнко вирішує прийняти постриг. Сталося це 9 жовтня 1940 року в Яблочинському Свято-Онуфріївському монастирі. Так в українській культурі з’явився другий (з часів Ярослава Мудрого) митрополит Іларіон. Під час війни він покидає Польщу, якийсь час живе й працює в Лозанні, Швейцарія, і врешті перебирається за океан. З вересня 1947 року і до самої смерті Огієнко живе в Вінніпезі, служить у церкві, стає “митрополитом Вінніпеґу і всієї Канади”.
Справою усього свого життя Іларіон вважав канонічний переклад Біблії на українську мову. 12 червня 1962 року його мрія стала реальністю. У Лондоні було видано повний фундаментальний том (який включає і неканонічні книги) “Біблії або книг св. Письма старого і Нового Заповіту” на 1529 сторінках. Він належить до найякісніший і найцінніших перекладів у нашій історії. Помер митрополит Іларіон 29 березня 1972 року. Похований на православній частині цвинтаря Ґлен Іден біля Вінніпеґу.
Сучасний Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка є потужною академічною школою для фахівців-істориків, які працюють в Державному історико-культурному заповіднику “Межибіж” та багатьох установах Хмельниччини і України.
