Корпус складався з двох дивізій, які очолювали генерал Я. Гандзюк (начальник штабу – полк. М. Капустянський) та генерал Клименко (нач. штабу – ген. Крамаренко). Начальником штабу корпусу було призначено генерала Сафонова. Старшини корпусу мали окремі відзнаки – погони з жовтими смугами по блакитному полю. Полки корпусу дістали назви – Перший Київський полк ім. гетьмана Б. Хмельницького, Другий Стародубський полк ім. гетьмана І. Скоропадського, Третій Полтавський полк ім. гетьмана П. Сагайдачного та ін. Командування корпусу підтримувало тісні контакти з Генеральним Секретаріатом Військових Справ. Наприкінці 1917 корпус, загальна чисельність якого нараховувала бл. 60 тис. бійців, став однією з найдисциплінованіших і найбоєздатніших частин військ УНР. У листопаді 1917 корпус під командуванням П. Скоропадського в районі Вінниці роззброїв 2-й гвардійський корпус, який намагався прорватись на допомогу більшовицьким частинам у Києві, і під вартою вислав їх у Росію. У взаємодії з іншими військовими підрозділами, що підпорядковувалися Українській Центральній Рад, він продовжував роззброєння збільшовизованих частин у прифронтовій смузі.
