ФОРТЕЦЯ ХIV-XVI, XIX ст.
Фортеця є перлиною Меджибожа, найвизначнішою його пам’яткою.
Історія споруди сягає глибини віків, вона посідала чільне місце між середньовічних фортець світу.
Історію її за часів України-Русі вивчено мало. Але наявні архітектурні та археологічні пам’ятки підтверджують свідчення літопису. Рештки земляних валів, цих невід’ємних атрибутів стародавніх поселень, археологічний матеріал ХІІ-ХІІІ сторіч, виявлений дослідниками на території фортеці поряд із розкопаними мурованими укріпленнями, поховання XIII сторіччя за тереном цих укріплень, які припадають на часи татарського нападу, переконливо промовляють за існування поселення в цей період.
Фортеця була цитаделлю, обведеною земляними валами. її добре збережене ядро часів України-Русі, що його дослідники виявили на глибині 11 метрів, займало площу на схилі високого пагорба, увінчаного церквою. Мис фортеці, повернутий у бік, де зливалися дві річки, займала вежа з брамою, від якої фортечні мури розходилися промінням на північ і захід. Західне прясло давнього укріплення нині міститься під землею *. Воно поділяє теперішнє подвір’я фортеці навпіл. За давніх часів перед ним було викопано глибокий рів. На кутах фортечних мурів стояли круглі в плані вежі, одна з них (південна) збереглася дотепер у перебудованому вигляді. Північна вежа ще чекає свої дослідників, зокрема архітектурно-археологічних досліджень.
Барбакан, що виступав перед надбрамною вежею, захищав підступи до брами. Він мав свою браму і був прямокутний у плані, розміром 10х8 метрів, накритий півциркульним склепінням заввишки 10 метрів. Ймовірно, над склепінням розташовувався бойовий майданчик, оточений зубчатим парапетом. В’їздна брама барбакану мала герсу – пристрій для піднімання й опускання ворітниць, про що свідчать щілини завширшки 28 сантиметрів у муруванні одвірків та проріз в арці, що увінчувала ворота. У разі, якби ворог прорвався через першу перешкоду – герсу, внутрішній простір барбакану боронили б з навколишніх дерев’яних галерей.
Таку структуру мали пам’ятки оборонного будівництва України-Русі – Золоті ворота в Києві та Володимирі. Але там вони були прорізані в земляних валах, а в Меджибожі прясла фортечних стін муровані. Проте в київських і володимирських воротах за першою перешкодою, як і в Меджибожі, був простір, захищений з бічних дерев’яних галерей. На відміну від Меджибожа герса там зупиняла ворога з боку міста. Проте у всіх цих прикладах загальна система оборони брами була дуже подібною.