«Людина живе доти, доки її пам’ятають»
80 років тому 24 січня далеко від Хмельниччини в лемківському селі Чистогор (нині Польща) народився Мирослав Пінчак. Доля його скалася так, що внаслідок операції «Вісла» в 1947 р. родину переселили на Івано-Франківщину. Вже у дорослому віці Мирослав Васильович переїхав на постійне проживання в Хмельницьку область. 29 жовтня 1973 року став науковим співробітником відділу історії радянського періоду Меджибізького відділу Хмельницького обласного краєзнавчого музею і з того часу присвятив себе музейній музі. З 23 березня 1999 р. по 30 січень 2004 р. був директором Меджибізького регіонального історико-етнографічного музею-фортеці. Більше 30 років М. В. Пінчак віддав улюбленій справі, доклав особливих зусиль, щоб 27 грудня 2001 року замковий ансамбль в Меджибожі був оголошений Державним історико-культурним заповідником «Межибіж». 22 червня 2016 року на 76-му році життя після важкої хвороби Мирослав Васильович Пінчак відійшов у вічність.
З нагоди 80-річчя від Дня народження Мирослава Васильовича конференц-залі заповідника, зібрались рідні, колеги, друзі, щоб згадати цю світлу людину. Спогади, жарти, життєві розповіді, перелік наукових праць та виставок, нездійснені мрії – ось про що говорили у цей день. На згадку про зустріч – гарні фото і теплі усмішки.
Ще у 2015 році вийшла праця Трембіцького А. М. «Мирослав Пінчак: історик і муєзнавець», в якій автор детально описав його життєвий шлях, науково-дослідницьку і музеєзнавчу діяльність. До ювілейної дати книга перевидана і всі присутні отримали примірник видання на згадку. Презентована дружині Надії Володимирівні книга є чудовим подарунком родині Мирослава Васильовича до ювілею і наша шана добрій, чуйній людині, якої вже немає з нами!