Впродовж трьох днів, 3–5 червня 2026 року, у Звенигороді, Бережанах та Меджибожі тривала III Міжнародна наукова конференція «Під гербом Леліва: історична спадщина родини Сенявських». Цьогорічний форум приурочили до низки визначних ювілеїв: 940-річчя першої літописної згадки про Звенигород, 880-річчя з часу першої писемної згадки про Меджибіж, а також 25-річчя з дня заснування Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» та Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани.
Третій, заключний сесійний день відбувся у форматі онлайн-конференції під головуванням ДІКЗ «Межибіж» і став майданчиком для обговорення нових відкриттів та актуальних досліджень.
* Науковий вимір та доповіді третього дня *
Робочу програму фінального дня відкрив директор заповідника Олег Погорілець. У своєму виступі він зосередився на феномені міської ідентичності Меджибожа. Спираючись на факти 880-річної літописної історії, дослідник продемонстрував, як колишній давньоруський град крізь віки, війни та зміну політичних епох упевнено зберігав і розвивав свій особливий міський статус.
* Таємниці архівів та судових спорів *
Джерелознавчий блок конференції був присвячений опрацюванню музейних та архівних фондів. Науковці розгорнули перед слухачами детальні картини правового та адміністративного повсякдення минулих епох, що викликало предметне обговорення серед учасників:
Андрій Хоптяр із Кам’янець-Подільського детально проаналізував унікальні діловодчі документи та грамоти Сенявських, що зберігаються у фондах місцевого музею-заповідника, відкриваючи нові нюанси адміністративного устрою містечка.
Львівський дослідник Богдан Смерека поділився результатами кропіткої історичної реконструкції. Йому вдалося на основі джерел заново окреслити та локалізувати межі Меджибізької маєтності Сенявських, якою вона була в середині XVI століття.
Практику вирішення майнових спорів представив Артем Салко із Праги. На основі матеріалів Камʼянецького земського суду 1539 року він відтворив перебіг гострого земельного конфлікту між Миколаєм Сенявським та Петром Зборовським за володіння меджибізькими добрами.
Оборонну політику регіону підняла у виступі Світлана Коржик. Вона розкрила роль Миколая Сенявського у захисті Поділля через призму локального протистояння навколо справи села Попівці та стратегічних інтересів сусіднього Барського замку.
* Фортифікаційні дослідження та архітектурні ребуси *
Особливий практичний інтерес у фортифікаційному блоці викликав виступ міжнародного українсько-польського колективу. Гжегож Мончка, Марцін Пьотровський, Іренеуш Богуславський із Любліна та хмельничанин Сергій Стопенчук поділилися першими результатами неінвазивних геофізичних досліджень Нового замку біля Меджибожа (відомого як «замчище Ракочі»). Роботи завершилися буквально за кілька днів до конференції. Попри те, що ця зруйнована пам’ятка XVI століття вивчається вже чверть століття, застосування сучасних технологій дає змогу вивести дослідження її оборонної структури на новий, загальноєвропейський рівень.
Проблематику архітектурної спадщини та її фіксації продовжили й інші дослідники:
Олена Багро з Варшави перенесла слухачів у міжвоєнний період XX століття. Вона презентувала багату колекцію фотографій та обмірних креслень з Інституту мистецтв ПАН, які є безцінним джерелом для вивчення тогочасного стану замків у Бережанах та Меджибожі.
Захоплюючим акцентом секції став виступ бережанця Володимира Парація. Він розповів про постать Фердинанда Дієнгейма Хотомського та його внесок у популяризацію й збереження архітектурно-просторової спадщини родини Сенявських у Бережанах та маєтку Рай.
Меджибізькі науковці Тетяна Вєтрова і Віктор Вєтров у співавторстві з харків’янкою Іриною Снітко представили прискіпливий аналіз Лицарської вежі Меджибізького замку. На основі натурних обстежень та креслень видатної реставраторки Євгенії Лопушинської вони оцінили ступінь автентичності, що збереглася у конструкціях п’ятигранної вежі після масштабних реставраційних робіт 1980-х років.
Колеги Ігор Западенко та Євгеній Нагурний об’єднали свої розвідки, щоб комплексно представити знамениті «Покої Гетьманські». Поєднавши писемні джерела та матеріали останніх архітектурних досліджень, співавтори відтворили історію формування та архітектурний вигляд двох ключових пам’яток цього палацового комплексу Сенявських.
Приємною подією форуму стала презентація спільного видання матеріалів минулорічної II конференції «Під гербом Леліва». Збірник підготували зусиллями заповідника «Древній Звенигород» і щойно надрукували у Бережанах. Електронна PDF-копія книги вже доступна для безкоштовного завантаження за посиланням: https://www.academia.edu/168244838 . За підсумками цьогорічних зустрічей також буде опубліковано окремий збірник наукових праць.
Для тих, хто не мав змоги долучитися до засідань наживо, повні відеозаписи доповідей усіх трьох днів уже доступні для перегляду онлайн:
День перший (Звенигород): https://www.youtube.com/watch?v=kqinOWSkFb4
День другий (Бережани): https://www.youtube.com/watch?v=XcY1zN7ydrk
День третій (Меджибіж): https://www.youtube.com/watch?v=BkP4EVHtAV0
* Довідка про проєкт *
Міжнародна наукова конференція «Під гербом Леліва» заснована у 2024 році. Її співорганізаторами є три споріднені пам’яткоохоронні та музейні установи України: Державний історико-культурний заповідник «Межибіж» (Хмельницька обл.), Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бережани (Тернопільська обл.) та Історико-культурний заповідник “Древній Звенигород” (Львівська обл.).
Усі три населені пункти об’єднує спільна історія. І якщо Бережани мають статус міста сьогодні, то Меджибіж та Звенигород володіли значними міськими правами, оборонною культурою та самоврядуванням у минулому. Їхня культурна спадщина, урбаністичний та фортифікаційний розвиток, а також економічне життя впродовж XVI–XVIII століть були тісно пов’язані з магнатським родом Сенявських — видатних військових, політичних та культурних діячів Речі Посполитої, які розбудовували ці краї.
Цього року у конференції взяли участь дослідники з України, Польщі, Литви та Чехії.
