Для відвідувачів музею відкрита міні-виставка з колекції заповідника традиційних подільських глиняних іграшок-свистунців. На виставці представлені вироби хмельницьких художників-керамістів Федора Куркчі та Людмили Нікітюк, а також сувенірні орнаментовані іграшки у стилі мальованої косівської кераміки.
З давніх-давен найбільш поширеними та улюбленими іграшками в Україні є керамічні свищики (свистунці, свистала, свистілки). Колись вони мали охоронне, захисне значення. Вважалося, що свистіння відганяє від дітей злих духів, сили зла. А ще свистунці допомагали рекламувати глиняний посуд. Коли гончар розвозив свій крам у навколишніх селах, то, насамперед, роздавав дітлахам дзвінкоголосі свистунці. Вмить село вже знало, що приїхав гончар, люди поспішали до нього скупитися. Жоден ярмарок не обходився без цих пустотливих забавок. Сьогодні форми іграшок-свистунців залишилися майже незмінними з тих давніх часів. Змінилися тільки функції – з культових на ігрові.
Коло сюжетів української народної глиняної іграшки невичерпне. Творці відобразили в ній тваринний світ, героїв казок, побутові сценки, речі хатнього вжитку. Найбільш популярним тематичним мотивом були пташки. Водночас українська іграшка не позбавлена художньої виразності, емоційності, а наповнена любов’ю до природи та дітей.
Керамічні вироби кожного народного майстра мають свої характерні неповторні риси, котрі дозволяють завжди впізнавати їх і виділяти серед інших. Глиняні іграшки Федора Куркчі та Людмили Нікітюк також зберігають свою особливість. Вони мають червоний або коричневий колір поверхні, неглазуровані, а прикрашені візерунками, надряпаними гострим предметом на сирій глині, та ліпними деталями. Кожна з них має свій особливий «голос» – посвист.
