Діти – найперші жертви Голодомору 1932-1933 років
Щороку в останній тиждень листопада ДІКЗ «Межибіж» проводить поминальні заходи із вшанування жертв Голодоморів в Україні, а також запрошує організовані групи шкільної та студентської молоді відвідати унікальний Музей пам’яті жертв Голодомору 1032-1933 рр. на Хмельниччині, який знаходиться в Меджибізькому замку.
В цьому році до 90-х роковин Голодомору в Музеї відкрита міні-виставка «Фото учнів 1933 року». Це унікальний знімок, який зберігається у фондах заповідника, є доказом того, як більшовики докорінно змінили життя українців, перетворивши їх на жебраків. Зважаючи на те, що у Голодомор в найскрутнішому становищі опинилися саме діти – майбутнє України, бо найчастіше страждали від голоду і різних супутніх хвороб та перші в сім’ї помирали, такі фотодокази найкраще демонструють злочинні намагання Кремля знищити українську націю.
«Фото учнів 1933 року» зроблене у селі Терлівка Летичівського району. На звороті вчитель місцевої школи Котляр Андрій Григорович, якому належала світлина, написав свої спогади про життя селян у роки Голодомору.
«1 клас Терловецької початкової школи в 1933 р.»
Весною 1933 р. був голод. Їли люди висівки, макуху, кропиву, лободу, квасець, а в школі давали безкоштовні гарячі сніданки: пшоняний суп з декількома кусочками картоплі, заправлений олією. Від голоду в селі не помер ніхто.
Мануфактури для пошиття одягу майже не було. Майже все шили з домотканого полотна. З ранньої весни і до пізньої осені ходили босі. Була масова завшивленість. Не було ні радіо, ні електросвітла. Освітлювали хати каганцями, свічками, а на великі свята – гасовими лампами зі склом. Годинники були настінні, «ходики» з гиркою, перевіряли їх по телефону з Летичева. Нормальне життя почало налагоджуватись з 1934 року.
Навчав дітей в І, а потім в ІІ кл. учитель Лихотинський Петро Ілліч.
(Автор цієї короткої анотації стоїть на фото в першому ряду справа другим, в теплому пальті і з торбинкою – Котляр Андрій Григорович, нині учитель).
