Державний історико-культурний заповідник «Межибіж» долучився до щорічноговшановування пам’яті жертв Голокосту – мільйонів єврейських жінок, чоловіків і дітей, які загинули від рук нацистів у роки Другої світової війни. На українських землях їх кількість сягає близько 1,5 мільйона осіб.
Лише в одному Подільському містечкуМеджибожі розстріляно 3500 єврейського населення (жителів Меджибожа, Старої Синяви та Новокостянтинова).
Німецька окупація Меджибожа почалася влітку 1941 року та одразу була оголошена явка всіх чоловіків-євреїв, яких змусили виконувати земляні роботи. Люди рили землю руками та носили у сорочках. Окупанти нещадно били та знущались над єврейським населенням, а українцям забороняли з ними спілкуватись. У селищі створили гетто, обнесене колючим дротом. Євреї тіснилися по 15-20 чоловік у кімнатах, які взимку не опалювалися. Щодня євреїв гнали на роботи. Більшість людей не мали взуття і теплого одягу, а також погано харчувалися, тому помирали від холоду та голоду.Страх та тривога панували в Меджибожі.
22 вересня 1942 більшість мешканців геттоМеджибожа були розстріляні німцями та поліцаями в ярах за містечком.Близько ста молодих людей перевели в концтабір Летичева, в якому вже знаходилось декілька тисяч євреїв з Поділля, Бессарабії та Буковини. Врятуватись вдалось лише одиницям.
Для вшанування та збереження пам’яті про цю страшну трагедію, про всіх розстріляних, страчених у газових камерах, виснажених голодом і примусовою працею, Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, в якій йдеться: «Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість». Саме цей документ оголосив 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту.
