20 лютого – день вшанування учасників Революції Гідностіта увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні. Сім років назад вперше в історії незалежної України у центі столиці лунали постріли та вмирали люди. У ці криваві дні тисячі учасників революції були поранені та скалічені, а десятки – пропали безвісти. Саме таку ціну заплатило українське суспільство за своє право будувати незалежну демократичну державу.
Щорічно, вшановуючи пам’ять Героїв Небесної Сотні, в Державному історико-культурному заповіднику «Межибіж» згадують про воїнів-реконструкторів Максима Шимка та Владислава Зубенка.
Вінничанин Максим Шимко був учасником клубу історичної реконструкції «Білий Вовк». Він неодноразово бував в Меджибізькому замку під час фестивалю середньовічної культури «Стародавній Меджибіж». Максим цікавився історією України, був патріотом своєї держави. Коли почався Майдан, він став до лав 4-ї козацької сотні самооборони, був прапороносцем. Всього Максим Шимко приїздив до Києва під час революції тричі. Востаннє поїхав 18 лютого. Зранку 20 лютого він був убитий пострілом снайпера, коли допомагав рятувати та виносити поранених на вулиці Інститутській.
Харків’янин Владислав Зубенко також цікавився історичною реконструкцією,активно займався громадською діяльністю.На Майдан приїхав у лютому в лицарських обладунках, зголосився до сотні самооборони. Отримав кульове поранення 20 лютого на вул. Інститутській, коли щитом прикривав поранених. Владислава шпиталізовували до Київської міської клінічної лікарні № 4, а 28 лютого 2014 року він помер.
Ці молоді хлопці та інші Герої Небесної Сотні були справжніми патріотами України, бо відчувавали біль своєї держави, вболівали за її долю, підтримували її в боротьбі за свободу. Маючи активну громадянську позицію, не змогли миритися з безправ’ям та несправедливістю, були готові віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.