Вивчаймо і творімо історію разом! Магдебургія Меджибожа

Вивчаймо і творімо історію разом!🇺🇦До Меджибожа на екскурсію! Маленькі і дорослі наші співвітчизники з Харкова, Києва, Ірпеня, Сум, Маріуполя, Краматорська, які знайшли прихисток у Хмельницькому, пізнають наш край#меджибіж#меджибізькийзамокOlexander VyshnevskyiИрина ТруноваOleg PogorelecСаша МармолюкМаксим КлимовИгорь ЗападенкоМаксім Клімов

Магдебургія Меджибожа

Що таке Магдебурзьке право? Це перш за все міське самоврядування, вільні вибори, вільна торгівля і ярмарки, це економічні вольності та автономні суди. Це збірник законів на основі німецького звичаєвого права. Це власна символіка та власний герб.Магдебурзьке право було започатковане привілеями в 1188 році, отриманими німецьким містом Магдебургом від архієпископа – власника міста. Це перша історична форма місцевого самоврядування. А започаткована вона була із досвіду римських міст, де люди з’іджалися на торги і ярмарки.Суть магдебурського права полягала в тому, що міське населення звільнялось від юрисдикціі урядовоі адміністраціі й місту надавалась можливість самоврядування на корпоративній основі. Магдебурзьке право поширилось спочатку на Польщу разом з німецькими колоністами, а згодом на Литву і Русь. Духовна спорідненість украінців з європейською культурою зумовило швидке поширення Магдебурзького права на украінських землях у всіх сферах життя.Перше украінське місто, яке отримало магдебурзьку грамоту було на Лемківщині – Новий Санчна в 1299 році. Згодом Львів (1356р.), Кам’янець-Подільський (1374р.). Лише за період 1572 – 1647 рр. украінським містам і містечкам було видано 50 магдебурських грамот. Однак після такого сплеску європеізаціі місцевого самоврядування в Украіні, на жаль після Переяславськоі ради 1654 р., розпочалися зворотні азійські процеси за характером та русифікаторські за суттю.До запровадження магдебургіі Меджибіж мав своі багаті традиціі. Адже тут була автономна, самостійна Болохівська земля з загадковими болохівськими князями. Пізніше тут жили украінці, поляки, євреі, вірмени, греки, німці. Ще в 1511 році королівською постановою єврейська община Меджибожа отримала податкові пільги.І незважаючи на те, що в XV-XVII ст. Меджибіж потерпав від багатьох воєнних подій, але місто було чималим і славилося торгівлею і виробництвом.Тому місто Меджибіж було в десятці подільських міст, які першими отримали Магдебурзьку грамоту. І сталося це в 1593 році – 428 років тому. Після цього місто стало досить багатолюдним – в ньому налічувалося 12 тисяч жителів і зрівнялося з містом Києвим. Магдебурзькі вольності Меджибожу були надані 5 травня 1593 року Адамом Сенявським – спадковим володарем міста. В грамоті було сказано: “ … людська пам’ять не тривка, не вічна, звикли люди іі своім предкам залишати на папері”. А в подальшому міські преференціі були гарантовані 4 лютого 1703 року Миколою Синявським та Марією Софією Синявською. Оригінал магдебурзькоі грамоти зберігається в фондах Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Збереглися також архівні відомості і щодо підтвердження міських вольностей правонаступниками Меджибожа – князем Августом Чорторийським в 1740 році та 1794 році навіть після окупаціі Поділля Російською імперією. Досі збереглися 5 пергаментних грамот меджибіжських власників про права ремісників – ткачів, гончарів, ковалів, швеців та кравців.Досліджуючи функціонування магдебургіі в Меджибожі приходиш до висновку – в місті сповна були реалізовані принципи німецького права, а не ратушні, як це мало місце в багатьох містечках Украіни. Меджибіж став зразком самоврядування, як колегіальна представницька структура, що регулювала різноманітні правові відносини в Європі та була унітарною.Для прикладу, міська влада міста Кам’янця-Подільського в ХV ст. була поділена між трьома самоврядними громадами: а) украінською; б) польською; в) вірменською. І кожна із зазначених громад мала своі адміністративні органи та суди в належній частині міста.Вивчаючи дане питання в контексті історичних подій приходиш до висновку: нове – це добре забуте старе. Адже реформа децентралізаціі в сучасній Украіні, новий адміністративно-територіальний устрій, вільні економічні зони, війська територіальноі оборони і т.д. – це все ідеі з минулого, а саме з принципів магдебурзького права.Наприклад – питання обороноздатності Меджибожа. Як священний обов’язок кожного жителя містечка було записано: “ Перекопи, кобилиці, вежі, паркани, брами повинні справляти завжди і держати свою варту на воротях. Кожен міщанин, який тільки-но має дім, повинен мати в кожному домі рушницю довгу, фунт пороху і копу підібраних куль. Кожен має бути готовим виступити проти ворога з рушницею будь-коли, а я буду забезпечувати гарматами і гаківницями …” Так заявляв у грамоті онук корінного гетьмана Миколи Сенявського – Адам Сенявський .Або, “громада повинна обрати з-поміж себе бургомістра, радника і присяжних – і ніякий урядник не може втручатися в будь-яке судочинство чи міську юрисдикцію”.Запозичено звідтіля і питання економічного націоналізму – “гарантуємо протекціонізм для місцевих товарів або купців і крамарів”. Сьогодні воно звучить як – “Купуй хмельницьке”.Отже, ми можемо говорити про прогресивність Магдебурзького права, як локального інструментарію для місцевоі громади та цивилізовані відносини з центральною владою.Слід відзначити, що в Меджибожі було запроваджено схід громадян при виборі службових осіб ради. Окрім ради обирали і лави – органу судовоі влади, що складалась з лавників, обраних довічно на чолі з війтом. Члени лави (лавники) засідали в суді, вели слідство і виносили вироки. В судових розглядах обидві сторони користувалися послугами адвокатів. Діяв звичаєвий суд, який засідав у дні, вільні від сільськогосподарських робіт.Цікаві були вимоги до судді:1) Особа не молодше 21 року;2) Наявність страху Божого, правдивість, мудрість, розторопність, милість до всіх рівна;3) Знання справ, важність, красномовність;4) Судити без пристасті, без гніву, ненависті, милості, приязно, боязні;5) Без дарів, оскільки послуги засліплюють очі, припиняють справедливість людську. Місцеві суди присягалися ‘’подарунків не брати’’.Для виконання судових рішень була введена посада міського ката. Кат у ті часи був досить шанованою і небідною людиною, а його криваве мистецтво надзвичайно цінувала міська влада. Ця професія з покоління в покоління передавалась у спадок, іі вважали елітною.Кат був штатним працівником міського магістрату. На цю посаду призначалися люди виключно за власним бажанням. Міська влада встановлювала ім солідну платню, забезпечувала одягом, надавала пільги та привілеі по завершенню кар’єри. Кат не обов’язково стинав злочинцям голови, але катував іх привселюдно “кнутами”. Тортурам не піддавали вагітних жінок, дітей до 14 років, людей віком понад 70 років і психічнохворих.Виконання судового рішення відбувалося за таким сценарієм: засудженого везли на колісниці, поряд сидів священник. Коли злочинця привозили до ешафоту, його виводили на поміст, туди виходив священник, який тут же сповідав винуватця, після цього підходив судовий обвинувач і зачитував вирок, а потім приступав до своєі справи кат, обов’язково вбраний в червону сорочку. Потім брав до рук “кнута”, що мав декілька металевих кінців, відходив якомога подалі від жертви та, кричачи до нього “бережися, попечу”, прискакував до засудженого і з розмаху вдаряв його отим кнутом по спині. Вже після першого удару кров заливала все чоловіче тіло. Потім сипалися удари з точним підрахунком іхньоі кількості, призначеноі за присудом, а присуджували по 50 і 100 ударів.У роки селянських повстань на площі встановлювали шибениці, на яких по кілька днів висіли повстанці .Щоб бути до кінця об’єктивним, слід зауважити, що історичні джерела також свідчать, що корінне населення не володіло сповна вигодами Магдебурзького права і зокрема в майнових, ремісничих справах на відміну від панських. Також суворими обмеженнями для міщан-украінців були конфесійні, мовні, культурні та політичні питання. Православні украінці були відсторонені від міського управління в управах та судах. Реальна міська влада зосереджувалася в руках некорінного населення. Але не дивлячись на це, нам сьогодні корисний як позитивний так і негативний історичний досвід впливу Магдебурзького права на розвиток місцевого самоврядування Украінськоі держави.